Відбулося інтерв’ю з правнуком Григорія Ващенка на українському радіо «Лтава»
На українському радіо «Лтава» у програмі «Open-Studia»з ведучою Світланою Ісаєнко відбулася цікава розмова з доцентом кафедри загальної педагогіки та андрагогіки Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Лесею Петренко та правнуком видатного педагога Григорія Ващенка, кандидатом технічних наук Іваном Максименком.
Під час зустрічі в ефірі науковці деталізовали інформацію про науково-педагогічну й освітньо-культурну діяльність ученого та розкрито нові, невідомі факти про персоналію Григорія Ващенка та його творчу спадщину.
Леся Петренко в студії розповіла цікавий факт, що в 1941–1942 рр. Г. Ващенко намагався все ж таки виїхати з Полтави. Відомо, що коли педагогічний інститут було евакуйовано до Тюмені, він вимушено залишився в Полтаві. Про це свідчать записи з щоденників доньки Г. Ващенка – Наталії. Наталія Ващенко народилася 8 вересня 1905 р. в с. Бердянка Полтавської області, навчалася з 1922 по 1925 рр. в ІНО м. Полтави, збереглися її залікові книжки. Проте вчителем вона не стала, закінчила Харківський музично-драматичний інститут і з 1936 р. по 1963 р. була провідною актрисою театру імені Жовтневої революції в Одесі; окрім неї, батьки виховували ще двох доньок – Олесю й Оксану. Наталія згадує розповіді мами про театр, зміст вистав, які вони з батьком дивилися під час гастролей до Полтави театрів з Москви, Харкова й інших міст. Г. Ващенко майстерно читав їм класику – літературу відомих письменників, таким чином у дітей виховували естетичні смаки. Наталя згадувала, що тато був суворим у питаннях моралі, але в сім’ї ніколи не підвищували ні на кого голос, давали право на власний вибір. Так, Григорій Григорович покладав надії, що донька Наталія продовжить його справу, займатиметься педагогікою, але рішення стати актрисою для нього було несподіваним. Він був розгублений, засмучений, але не заборонив, а мама підтримала й повірила в мене відразу, – згадувала Наталя. Вона дуже пишалася своїм батьком і любила маму, яку вважала тактовною, втіленням доброти й жіночності. Першим чоловіком Наталії був письменник Д. Бузько, у них 12.10.1935 р. народився син Дорош, якого з 1936 р. виховували батьки. Д. Бузька спіткала така ж доля як і багатьох інших представників інтелігенції, – він був репресований і страчений. В автобіографії зазначені ім’я по-батькові – Наталія Юріївна Ващенко, ми надаємо пояснення зі слів І. Максименка, що в ті часи ім’я Григорій могло вживатися і як Юрій одночасно, тому іноді зустрічаємо ініціали Г. Ващенка як Юрій Юрійович, а Наталія в автобіографії зазначає, що вона Наталія Юріївна.
Щоденники Наталії дають можливість подивитися під іншим кутом зору на проблему евакуації сім’ї Г. Ващенка з Полтави на початку війни. Емоційні, описові деталі, які містяться в щоденниках, пояснюють та уточнюють послідовність й аргументацію подій тієї страшної доби (щоденники у вигляді зошитів збереглися в сімейному архіві родини І. Максименка). Це допомагає історикам освіти, доповнити важливі факти, свідчення, провести реконструкцію подій та явищ історико-соціального й освітнього життя країни початку воєнних дій на території України на прикладі родини Г. Ващенка.
Посилання на передачу І : https://cutt.ly/kneJ9Ec
Посилання на передачу ІІ : https://cutt.ly/6neKyS3
