Нечипоренко Євген Петрович народився у с. Великий Кобелячок Новосанжарського району Полтавської області 31 липня 1929 р. – учень академіка В. Є. Іванова, доктор технічних наук, професор, педагог, винахідник, учасник розробки першого в світі атомного реактора-перетворювача на швидких нейтронах.
У 1951 році Євген Нечипоренко закінчив фізико-математичний факультет Полтавського державного педагогічного інституту ім. В. Г. Короленка та вступив до аспірантури. Його керівником був академік Кирило Дмитрович Синельников – директор Харківського фізико-технічного інституту. Після закінчення аспірантури працював в ХФТІ у відділі вакуумної металургії.
У 1956 році захистив кандидатську дисертацію, яка була присвячена розробці захисних покриттів для ядерного палива, але ця розробка так і залишилася незастосованою, хоча використання створених покриттів значно полегшило б ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи.
На початку 60-х років Євген Нечипоренко керував лабораторією ВМ-3. Разом із співробітниками цієї лабораторії він брав участь в розробці і виготовленні першого в світі атомного реактора-перетворювача на швидких нейтронах під назвою «Ромашка», запуск якого в космос відбувся у серпні 1964 року.
У 1965 р Євген Петрович захистив докторську дисертацію, а в 1970 році став професором.
З 1974 року Євген Нечипоренко викладав на кафедрі матеріалів реакторобудування фізико-технічного факультету Харківського державного університету. У березні 1976 він став завідувачем кафедри матеріалів реакторобудування фізико-технічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна до червня 1996 року. До 22 липня 2002 року Євген Петрович був професором цієї кафедри.
Євген Нечипоренко зробив фундаментальний внесок зі створення і дослідження властивостей нових високотемпературних матеріалів. Під його керівництвом були розроблені і випускалися нові види високотемпературної техніки на основі силіцидів.
Окрім прикладних результатів ще видатними і цінними стали отримані дані з фундаментальних питань фізики твердого тіла, а саме: дифузії, окислення, термодинаміки.
Уперше Євген Петрович зі своїми співробітниками передбачив перспективність і практично довів можливість використання нижчих і проміжних силіцидів для захисту тугоплавких металів від високотемпературного окислення.
Євген Нечипоренко – це представник покоління вчених, чиї знання, зусилля, цілеспрямованість і талант були спрямовані на вирішення завдань, які прославили вітчизняну науку і техніку та стали справжднім світовим надбанням, чиї праці та розробки склали для наступних поколінь вчених прекрасну базу – науково-технічний потенціал найвищого світового рівня.
Євген Петрович у співавторстві з колегами та учнями опублікував 4 монографії, сотні статей і наукових доповідей, став співавтором понад 40 винаходів. Більше про Євгена Нечипоренка у публікації «История Полтави»: http://histpol.pl.ua/ru/lichnosti/nauchnye-rabotniki-i-izobretateli?id=2552
